Що робити при опіках: перша допомога при різних типах опіків

У чому небезпека опіків
 

Опіки — одні з найпоширеніших і найнепередбачуваніших травм, які можуть статися вдома, на роботі або під час відпочинку. Протягом життя майже кожна людина стикається з термічним, сонячним або хімічним опіком. У легких випадках це — короткочасний біль і почервоніння, у важких — загроза здоров’ю та життю, тривале лікування, рубці та втрата функцій шкіри. Особливо важливо, що перші хвилини після опіку часто визначають результат: наскільки глибоко ушкоджуються тканини, чи вдасться уникнути інфекції та як швидко почнеться загоєння. Тому знання основ першої допомоги, відмінностей між видами опіків і ознак, за яких необхідна медична допомога, — не просто корисні, а можуть бути вирішальними в екстреній ситуації.

Опік — це ушкодження шкіри або інших тканин організму, спричинене дією високої температури, хімічних речовин, електрики, тертя або випромінювання. По суті, опік — це руйнування клітин організму, найчастіше шкіри, під впливом енергії. Найпоширеніші причини опіків:

• контакт з вогнем,
• окропом,
• парою,
• розпеченими предметами,
• надмірне перебування на сонці,
• ураження електричним струмом,
• вплив кислот.

Тяжкість опіку і темп відновлення після нього залежать від глибини ураження, площі обпаленої ділянки, локалізації рани, віку та попереднього стану здоров’я пацієнта, а також тяжкості супутніх ушкоджень.
Щоб зрозуміти, як глибина й площа опіку впливають на тяжкість ураження, потрібно пам’ятати про значення шкіри.
 
Шкіра — це найбільший орган людського тіла, який виконує безліч життєво важливих функцій. Головна з них — ✔️захист організму від зовнішнього середовища.
Шкіра складається з двох основних шарів: зовнішнього — епідермісу та внутрішнього — дерми.
Зовнішній епідерміс, утворений роговим шаром мертвих клітин, створює бар’єр, який перешкоджає проникненню мікробів і шкідливих речовин ззовні.
Дерма складається з міцних волокон сполучної тканини, які, навпаки, запобігають втраті вологи з організму. У товщі дерми розташовані потові та сальні залози, кровоносні судини й нервові закінчення. Потові залози виділяють вологу, випаровування якої допомагає підтримувати температуру тіла і баланс рідин організму. Нервові рецептори дерми забезпечують чутливість до болю, температури та дотику, що дозволяє організму адаптуватися до зовнішніх умов.
Шкіра також бере участь в обмінних процесах: під дією сонячного світла в ній утворюється вітамін D, необхідний для росту й міцності кісток.
Руйнування шкіри при глибоких або обширних опіках призводить до втрати всіх цих функцій — захисної, терморегуляційної, чутливої та метаболічної, що спричиняє тяжкі ускладнення й становить серйозну загрозу для життя. 

Опікова травма — одна з найпоширеніших причин звернення по екстрену медичну допомогу. Деякі опіки можна лікувати вдома за допомогою охолодження та перев’язки, більш тяжкі потребують невідкладної медичної допомоги, лікування у спеціалізованих відділеннях і тривалої реабілітації. Тому важливо розуміти, як розпізнати різні ВИДИ ОПІКІВ і надати правильну ПЕРШУ ДОПОМОГУ, а також КОЛИ ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛІКАРЯ.

 

 

Класифікація опіків 

Сучасні фахівці класифікують опіки за глибиною, механізмом травми, площею ураження.
 

Види опіків за причиною виникнення (механізмом травми)
 

Механізм опіку — це сукупність фізичних, хімічних або біологічних впливів, які призводять до пошкодження тканин організму. Іншими словами, це шлях, яким виникає травма. У результаті різних типів травматичних впливів виділяють відповідні типи опіків.
Термічні опіки (гарячі та холодні) — виникають при контакті з високою температурою або екстремальним холодом. Найчастіші джерела — це вогонь, окріп (гаряча вода), пара, гаряча олія або жир, розпечені металеві предмети (наприклад, праска, сковорода), плити, гарячі напої, каміни, вибухи (зокрема побутового газу), опіки від феєрверків чи петард тощо.
Кріогенні (холодові) опіки з’являються від контакту із сухим льодом (твердою вуглекислотою), рідким азотом, киснем, гелієм, дотиком до металевих предметів на морозі, впливу холодоагентів (наприклад, із холодильного обладнання чи спреїв) тощо.

Електричні опіки — виникають від удару електричним розрядом із мережі або блискавки. Електрика не лише ушкоджує зовнішні тканини, а й може спричинити значний нагрів усередині тіла.



Опіки від тертя — утворюються при різкому контакті шкіри з жорсткою поверхнею (наприклад, асфальтом під час падіння з мотоцикла). Тертя створює тепло і може призвести до поверхневого опіку в поєднанні з механічними ушкодженнями.

Радіаційні опіки — виникають у результаті впливу різних видів випромінювання, наприклад, сонячного опіку від ультрафіолету або пошкодження шкіри після променевої терапії.

Хімічні опіки — спричинені агресивними хімічними речовинами, які руйнують клітини шкіри при контакті. Це кислоти, луги, побутова хімія (відбілювачі, гелі), промислові реагенти, електроліти батарей тощо. Найважчі опіки виникають при ковтанні хімічних речовин.

 

Класифікація тяжкості опіків залежно від глибини ураження
 

Глибина — один із найважливіших факторів визначення тяжкості опіку. Глибина опіку — це ступінь ушкодження шкірних і підлеглих тканин, що визначається тим, наскільки глибоко зруйновані шари шкіри. На глибину опіку впливають:

• 🔻температура ушкоджувального предмета або речовини,
• 🔻тривалість контакту з ним,
• 🔻анатомічна товщина епідермісу та дерми в місці ураження,
• 🔻рівень кровопостачання ураженої ділянки.

Нині для класифікації глибини ураження медики все частіше використовують терміни «поверхневий», «частковий» і «повний опік», а не лише поділ на ступені.

Поверхневі опіки (I ступінь) — уражають лише верхній шар шкіри (епідерміс). Симптоми включають почервоніння, біль, легку набряклість, шкіра суха. Поверхневі опіки загоюються протягом 5–10 днів без утворення рубців.

Часткові опіки (II ступінь) — ушкоджують епідерміс і частково дерму. Характерні почервоніння або побіління, пухирі на шкірі чи волога поверхня, можливий набряк. Наявність пухирів свідчить про те, що опік досить глибокий і шари шкіри розійшлися. Біль при такому опіку інтенсивний, оскільки нервові закінчення в дермі пошкоджені, але ще живі.
Відновлення може тривати 2–3 тижні, у разі глибокого часткового — до 6–8 тижнів. Можуть залишатися пігментні сліди або рубці.

Повні опіки (III ступінь) — уражають усі шари шкіри аж до підшкірної клітковини. Шкіра стає сухою, білою, бурою або чорною. Часто відсутній біль у самій рані через руйнування нервових закінчень, однак по краях ураження він може зберігатися, оскільки там залишаються живі нерви.
Опіки III ступеня небезпечні для життя і завжди потребують невідкладної медичної допомоги. Без спеціалізованого лікування такі рани гояться дуже довго й залишають грубі рубці.

Глибокі опіки (IV ступінь) — найважчі, охоплюють шкіру, підшкірну клітковину, м’язи й навіть кістки. Біль може бути відсутній через масивне ураження нервів. Прогноз — вкрай тяжкий, потрібне хірургічне втручання й тривала реабілітація.

Чим глибший опік, тим серйозніші симптоми й вищий ризик ускладнень.
 

Опіки за площею ураження
 

Окрім глибини ураження, фактором, що суттєво впливає на тяжкість опікової травми, є площа ураженої шкіри. Існують різні способи визначення площі ураження: у клінічній практиці часто використовують так зване «правило дев’яток», за яким тіло дорослої людини (старше 16 років) умовно поділяють на ділянки, кожна з яких становить приблизно 9% від загальної площі шкіри:

• кожна рука — 9%,
• кожна нога — 18%,
• передня поверхня тулуба — 18%,
• задня поверхня тулуба — 18%,
• голова та шия — 9%,
• ділянка промежини — 1%.

Відсоток ушкодження шкіри впливає на шанси на виживання.
Якщо площа ураження становить менше 20%, більшість людей можна врятувати.
Переважна більшість постраждалих може вижити після опіку другого ступеня, що охоплює 70% поверхні тіла, але мало хто переживає опік третього ступеня з ураженням 50% тіла.
 

❗️Під час надання допомоги й лікування опіків не менш важливо враховувати вік постраждалого: у немовлят і літніх людей навіть втрата 10–15% шкірного покриву може призвести до тяжкого стану через менші резерви організму та підвищену чутливість до зневоднення й інфекцій. 
 

Перша допомога при опіках

Швидкі та правильні дії при опіках можуть значно покращити подальший стан постраждалого.
Першочергове завдання — 1️⃣ зупинити дію ушкоджувального чинника (вивести людину із зони вогню, загасити палаючий одяг, відвести від гарячого предмета або джерела струму тощо).

Чим швидше 2️⃣ розпочати охолодження обпеченої ділянки, тим менший ризик глибшого ураження та розвитку інфекції. Охолодження опіку відводить тепло й запобігає прогресуванню ушкодження, ефективне, якщо його проведено протягом 20 хвилин після травми. Воно зменшує кількість токсичних речовин, полегшує біль і може зменшити набряк завдяки стабілізації тучних клітин і гальмуванню вивільнення гістаміну.
Ці дві дії є основою першої допомоги при опіку будь-якого виду.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ I СТУПЕНЯ
 

Опік першого ступеня — це найлегший тип опіку, при якому уражається лише верхній шар шкіри (епідерміс). Він супроводжується болючістю, незначною набряклістю, почервонінням і сухістю шкіри, пухирі відсутні. Приклади — опік від гарячого посуду, праски, плойки, а також сонячний опік.
Хоча такі опіки вважаються легкими, вони можуть спричиняти значний дискомфорт і навіть залишати сліди на шкірі.

Рекомендації з надання першої допомоги:
1️⃣ Охолодіть опік. Одразу після отримання опіку помістіть уражену ділянку під прохолодну (15–20 °C, не холодну❗️) воду мінімум на 10 хвилин або прикладіть чистий вологий прохолодний компрес. Це допоможе зупинити термічне ушкодження та зменшити біль.

❌Не використовуйте лід або крижану воду, оскільки це погіршує стан шкіри.
2️⃣ Якщо в зоні опіку є прикраси або тісний одяг, зніміть їх.

3️⃣ Після охолодження акуратно промокніть шкіру насухо. Нанесіть тонкий шар засобу від опіків, наприклад, Пантенол або Спасатель. Можна залишити уражену шкіру чистою.

❌Не наносіть народні засоби: олії, жирні креми, зубну пасту, мед, вершкове масло — вони підвищують ризик інфекції або подразнення та затримують тепло.

❌Не використовуйте пов’язки зі спиртом, горілкою або одеколоном!

4️⃣Захистіть опік від зовнішнього впливу. Закрийте ділянку чистою, сухою, не прилипаючою пов’язкою (наприклад, стерильним бинтом або марлевою серветкою) — щоб запобігти тертю, інфікуванню та випадковим пошкодженням. Якщо опік невеликий, його можна залишити відкритим.

5️⃣Полегшіть біль. Якщо біль зберігається — прийміть знеболювальний засіб, наприклад, ібупрофен або парацетамол. Вони також допоможуть зменшити можливе запалення.

Час загоєння опіку I ступеня зазвичай становить 5–10 днів, а зникнення болю відбувається протягом 48–72 годин.
Після загоєння такий опік не залишає слідів на шкірі.
 

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ СОНЯЧНИХ ОПІКАХ ☀️

Сонячний опік — це форма поверхневого (найчастіше I ступеня) опікового ушкодження шкіри, що виникає внаслідок надмірного впливу ультрафіолетового (УФ) випромінювання. Попри зовнішню легкість, такий опік є запальною реакцією шкіри, яка проявляється протягом 24 годин і супроводжується почервонінням, болем, локальним підвищенням температури та подальшим лущенням.
У більш тяжких випадках сонячний опік може супроводжуватися пухирями, лихоманкою, ознобом, нудотою та іншими симптомами загального нездужання — це вже реакція організму на так зване "сонячне отруєння". Такі стани потребують уваги та, за потреби, медичної допомоги.

Допомога при сонячному опіку
1️⃣ Якщо ви відчули печіння або почервоніння шкіри — негайно перейдіть у тінь або в приміщення.

2️⃣ Охолодження шкіри. Прикладіть прохолодний (не крижаний!) вологий рушник на уражену ділянку на 10–15 хвилин або прийміть прохолодний душ. Не тріть шкіру — просто дайте воді стекти або обережно промокніть м’яким рушником.

3️⃣Зволоження. Якщо опік не супроводжується пухирями, нанесіть спеціальний зволожувальний лосьйон або гель (наприклад, на основі алое вера), рекомендований після засмаги, або використайте мазь від опіків, наприклад, Пантенол.
Креми з вітамінами C і E можуть допомогти обмежити пошкодження клітин шкіри, а кортизонові креми — зменшити запалення.

❌Уникайте жирних засобів, продуктів із ароматизаторами або спиртом.

❌Якщо на шкірі є пухирці, не проколюйте й не знімайте їх верхній шар. На таку шкіру можна накласти чисту марлеву пов’язку з фіксацією на здоровій ділянці.

4️⃣Знеболення. При сильному дискомфорті або набряку можна прийняти безрецептурний протизапальний засіб, наприклад, ібупрофен або парацетамол.
❌Не давайте аспірин дітям (до 12 років).

5️⃣Пийте більше рідини. Сонячні опіки спричиняють втрату вологи. Збільшіть споживання води, щоб підтримати природне відновлення шкіри.

6️⃣Уникайте сонця. До повного зникнення почервоніння та болю уникайте перебування на сонці. Під час виходу надвір носіть вільний одяг, що закриває уражені ділянки шкіри, і використовуйте сонцезахисні засоби (SPF 30+), коли відновлення завершиться.

Коли слід звертатися до лікаря при поверхневому опіку❓

• Якщо опік супроводжується підвищенням температури, нудотою, головним болем або запамороченням.
• Якщо на тілі з’явилися великі пухирі або якщо сонячний опік уразив велику площу.
• За ознак інфекції — сильного набряку, гною, неприємного запаху.
• Якщо постраждала дитина, літня людина або людина з хронічними захворюваннями.
   

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ II СТУПЕНЯ 

Опік другого ступеня — це пошкодження шкіри, що зачіпає як епідерміс, так і частину дерми. Для нього характерні виражений біль, почервоніння або рожевуватий відтінок шкіри, утворення пухирів і волога блискуча поверхня. При натисканні шкіра тимчасово світліє. Біль може посилюватися протягом перших 24 годин після травми.

❗️Опіки другого ступеня, що мають невелику площу (менше вашої долоні) і не проникають глибоко в шкіру, можна лікувати в домашніх умовах. 

Допомога при опіку II ступеня:

1️⃣Охолодження. Якнайшвидше підставте обпечену ділянку під проточну воду. Тримайте уражене місце під чистою прохолодною (15–20 °C) водою 10–20 хвилин — це зупинить термічне ураження глибших шарів тканин і зменшить біль.
Якщо немає проточної води, можна занурити місце опіку в чисту ємність із прохолодною водою (наприклад, таз) або прикладати чистий вологий компрес, періодично його змочуючи. 
Не використовуйте лід або дуже холодну воду, щоб не погіршити ушкодження тканин переохолодженням.

2️⃣Зняття одягу та прикрас. Зніміть тісний одяг і прикраси, розташовані поруч з ураженою ділянкою, до появи набряку. 

3️⃣❗️Оцінка стану та рішення щодо звернення до лікаря.❗️ Огляньте опік після охолодження. Якщо пошкодження виглядає поверхневим (почервоніння, відсутні великі пухирі), має площу менше ніж 7–8 см у діаметрі та не зачіпає критично важливі ділянки (обличчя, суглоби, геніталії тощо), його можна спробувати лікувати самостійно.
❗️Однак будь-який більший або глибший опік II ступеня з пухирями краще показати лікарю якнайшвидше❗️

4️⃣❌Не наносіть домашні засоби та жирні протиопікові мазі. Домашні засоби, такі як олія, сметана тощо, а також жирні водонерозчинні креми не слід наносити на опік, адже вони утримують тепло всередині рани та можуть спричинити подальше інфікування.
Також варто уникати використання антисептиків та інших подразнювальних речовин; гарне практичне правило — утримуватися від застосування будь-якої речовини, яку ви не наважилися б нанести собі в очі.
Для очищення ураженої ділянки опік можна обмити легким мильним розчином.

5️⃣❌Не проколюйте пухирі! Якщо на опіку утворився пухир — залиште його цілим. Рідина всередині пухиря захищає тканини й запобігає зараженню; при його штучному проколюванні можна занести інфекцію.
Якщо пухир лопнув сам — накрийте стерильною пов’язкою.

6️⃣Обробка та захист опіку. Після охолодження та промивання накрийте ушкоджену ділянку чистою стерильною марлевою серветкою або марлевою пов’язкою, наприклад, просоченою медичним парафіном, і зафіксуйте її бинтом або пластиром.
Пов’язку накладайте вільно, без сильного тиску, фіксуючи за межами❗️ураженої ділянки, щоб не пошкодити пухир і не травмувати шкіру додатково.

7️⃣Знеболення та догляд за раною. Опіки можуть спричиняти біль навіть після охолодження. За потреби прийміть знеболювальний препарат: ібупрофен, парацетамол або інший подібний засіб.

Опіки II ступеня загоюються протягом 2–3 тижнів, але процес може тривати до 6–8 тижнів залежно від глибини ураження.
Через пошкодження дермального шару на шкірі можуть залишатися невеликі рубці.
Будь-який опік, який не зажив протягом двох тижнів, слід показати опіковому хірургу❗️
 

Коли опік потребує звернення за медичною допомогою❓
 

• Рана глибока.
• Обпалена шкіра суха й тверда або має обвуглені ділянки.
• Площа опіку перевищує розмір долоні постраждалого або якщо опік охоплює значну частину кінцівки чи тулуба.
• Рана має неприємний запах.
• Опік розташований у критичних зонах: на обличчі, шиї, геніталіях, сідницях, долонях, стопах, опоясує руку, ногу, грудну клітку або знаходиться над великим суглобом.
  Опіки на обличчі чи шиї небезпечні набряком дихальних шляхів, а опіки рук, ніг, суглобів і геніталій без належного лікування загрожують втратою функції. Якщо опік опоясує кінцівку чи грудну клітку (наприклад, полум’я обпекло руку по колу) — це може порушити кровообіг.
• Швидко збільшується набряк обпеченої кінцівки або ділянки навколо опіку. 
• Причиною опіку став вибух або електрика (удар струмом, блискавка). Навіть за незначних зовнішніх ушкоджень завжди існує ризик прихованих внутрішніх уражень серця, м’язів, нервової системи.
• Опік викликаний дією хімічних речовин.
• Є ознаки інгаляційного ураження: обпечене обличчя, обпалене волосся в носі, кашель, утруднене дихання, кіптява в роті. Це свідчить, що людина надихалася гарячим димом або парою — можливий набряк дихальних шляхів.
• Постраждалий відчуває сильне запаморочення, слабкість, сплутаність свідомості або втратив свідомість — такі симптоми можуть свідчити про шок або інші системні ускладнення.

 
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ВАЖКИХ ОПІКАХ (III ступінь, хімічні, електричні та обширні опіки)
 

Важкі опіки — це глибоке ушкодження тканин, під час якого руйнуються всі шари шкіри аж до підшкірного жиру, м’язів, а іноді й кісток. Такі опіки можуть виглядати білими, обвугленими або чорними. Через загибель нервових закінчень біль може бути відсутній, незважаючи на серйозність травми.


Ці травми становлять загрозу для життя, тому головне правило — 🔴 негайно викликати швидку допомогу (тел. 103 в Україні) при підозрі на глибокий або обширний опік. До прибуття медиків необхідно виконати такі дії:
 

🔴Дійте швидко та БЕЗПЕЧНО. Якщо людина все ще контактує з джерелом опіку — усуньте його за умови, що вам нічого не загрожує❗️
Наприклад, вимкніть електрику (автоматичний вимикач, рубильник) перед тим, як торкатися до потерпілого при електротравмі. 

Якщо на людині горить🔥 одяг, допоможіть загасити його: 

1. Негайно зупиніть людину.
2. Покладіть її на землю та допоможіть перекочуватися, щоб збити полум’я.
3. Якщо під рукою є щільна ковдра або пальто — накрийте ними полум’я.

🔴Перевірте життєві функції. Переконайтеся, що потерпілий дихає та має пульс. Якщо дихання відсутнє і ви вмієте проводити реанімаційні заходи — почніть серцево-легеневу реанімацію (штучне дихання, непрямий масаж серця) і продовжуйте, поки не відновиться самостійне дихання або не приїде швидка.
При опіках від пожежі можливе отруєння димом — зверніть увагу, чи немає ознак ураження дихальних шляхів (опіки обличчя, обпалене волосся в носі, утруднене дихання, кіптява біля рота). Якщо людині важко дихати — допоможіть їй сісти або напівсидіти, забезпечте доступ свіжого повітря.

🔴Охолодження опікової поверхні. Одразу починайте охолоджувати опіки великою кількістю прохолодної води. Опіки III ступеня не можна повністю занурювати у воду, адже холод може викликати циркуляторний шок. Поливайте опік прохолодною водою не менше 20 хвилин — можна використовувати будь-яку чисту прохолодну рідину (навіть газовану воду).
⭕️❗️Перед промиванням хімічного опіку необхідно визначити склад речовини: не можна змивати з шкіри водою сухе вапно, феноли чи деякі метали — наприклад, натрій, калій, оксид кальцію, магній, фосфор. У реакції з водою вони утворюють ще небезпечніші сполуки. Одягніть рукавички, обережно струсіть речовину з поверхні шкіри серветкою, а потім промивайте прохолодною водою протягом 20 хв.

🔴Зніміть одяг і прикраси з місця опіку. Якщо одяг не прилип до тіла — обережно зніміть або розріжте його та приберіть навколо опіку. Зніміть ремені, паски, прикраси, особливо якщо опік на шиї чи кінцівках — згодом може з’явитися набряк.
Зніміть увесь одяг, на який потрапили бризки рідини або хімікатів.
Не намагайтеся самостійно відірвати матеріал, що пристав до рани! Просто обріжте навколо — решту безпечно видалять медики.

🔴Обробка опікової поверхні. Щоб запобігти інфікуванню, пошкоджену ділянку слід вільно накрити об’ємними стерильними пов’язками, а за їх відсутності — харчовою прозорою плівкою. Полівінілхлоридна харчова плівка є ідеальним покриттям для надання першої допомоги: рулон фактично стерильний (якщо відрізати перші кілька сантиметрів), пов’язка еластична, не прилипає, непроникна, діє як бар’єр і прозора для огляду. Важливо накласти її на рану, а не обмотувати опік, адже подальший набряк може призвести до здавлення тканин.
За відсутності плівки можна скористатися чистим поліетиленовим пакетом або свіжовипраною білизною без ворсу.
❌На опікову поверхню ні в якому разі НЕ МОЖНА наносити будь-які мазі, бальзами, спреї, олію, лід, ліки, пухнасті ватні пов’язки, клейкі бинти, креми або будь-які домашні засоби від опіків. Усе це перешкоджає ефективному загоєнню.

🔴Пальці рук і ніг потерпілого, якщо вони обпечені, потрібно розділити сухими, стерильними, неклейкими бинтами. Це запобігає злипанню пальців.

🔴Запобігання шоку. Важкі опіки можуть призвести до опікового шоку через значну втрату рідини та біль.
Якщо постраждалий блідий, має холодну липку шкіру, скаржиться на запаморочення або слабкість — це ознаки розвитку шоку. Покладіть людину на спину й злегка підніміть ноги (якщо вони не обпечені) приблизно на 20 см, щоб покращити притік крові до життєво важливих органів. Якщо опік обличчя — допоможіть потерпілому сісти або напівсидіти, щоб зменшити набряк. За можливості підніміть обпечену кінцівку вище рівня серця — це зменшить набряк.
Укутайте людину теплою ковдрою або курткою, щоб запобігти переохолодженню, адже при великих опіках порушується терморегуляція і людина швидко втрачає тепло.
Слідкуйте за диханням і пульсом, розмовляйте з постраждалим, заспокоюйте його до прибуття швидкої допомоги.

Що не можна робити при опіках❌⁉️

Під час надання допомоги уникайте дій, які можуть зашкодити:
Не використовуйте лід або крижану воду. Надмірне охолодження може погіршити ушкодження тканин і сповільнити загоєння. Достатньо прохолодної води кімнатної температури (15–20 °C).
Не занурюйте маленьких дітей або немовлят у прохолодну ванну чи душ на 20 хвилин — це може спричинити переохолодження. 
Не намагайтеся лікувати опік олією, жиром або мазями домашнього приготування. Не прикладайте до опіку сечу. Поширені «поради» прикладати вершкове масло, сметану чи рослинну олію — шкідливі. Жир створює плівку, що утримує тепло, і може поглибити ураження. Народні засоби можуть інфікувати рану. Медичні креми або спреї також не варто наносити, якщо опік глибше I ступеня.
Не проколюйте і не зрізайте пухирі, які утворилися на опіку. Порушення цілісності пухиря збільшує ризик зараження. Якщо пухир заважає, його повинен відкрити лікар у стерильних умовах.
Не відривайте матеріали, що прилипли до рани. Якщо до опіку пристали шматки одягу або інші предмети, не відривайте їх — так можна зняти шкіру та занести інфекцію. Накладіть пов’язку поверх усього — цим займуться лікарі.
Не накладайте на свіжий опік звичайні лейкопластирі або клейкі пов’язки без прокладки. Клейка поверхня прилипне до пошкодженої шкіри й може додатково її травмувати при знятті. Використовуйте лише стерильні атравматичні серветки або чисту харчову плівку на сам опік, а фіксуйте їх бинтом чи пластирем по здоровій шкірі.
Не наклеюйте харчову плівку на обличчя.
Не дмухайте і не дихайте на опік. Так ви можете занести інфекцію.

Можливі ускладнення опіків
 

Важкі опіки мають серйозний системний вплив на весь організм, виходячи далеко за межі локального пошкодження шкіри.
Однією з перших і найнебезпечніших реакцій є ШОК, який виникає через біль, втрату рідини та руйнування тканин.
Первинний шок розвивається одразу після травми. Йому властиві блідість, тривожність, сплутаність свідомості, холодний піт, запаморочення та можливе знепритомнення. Це реакція нервової системи на гострий біль і стрес.
Вторинний (гіповолемічний) шок може розвинутися через кілька годин і несе значно більшу загрозу життю. Він спричинений масивною втратою рідини та солей із кровоносного русла — як через пошкоджені ділянки, позбавлені захисного шару шкіри, так і через вихід плазми в тканини. Основні ознаки:

• різке зниження артеріального тиску,
• холодні кінцівки,
• прискорене дихання,
• слабкий пульс,
• втрата свідомості.

Окрім зневоднення, при обширних опіках організм втрачає велику кількість електролітів, особливо натрію та калію. Це порушує водно-сольовий та осмотичний баланс, впливає на роботу серця, нирок, нервової та м’язової систем. Якщо втрата рідини перевищує 20% об’єму циркулюючої крові, виникає ризик зупинки кровообігу та летального наслідку.
Такі стани потребують невідкладної медичної допомоги: внутрішньовенного введення рідин, препаратів для підтримки серця тощо.

ПРОБЛЕМИ З ДИХАННЯМ. Опіки обличчя, шиї або вдихання гарячого диму можуть призвести до набряку дихальних шляхів і утрудненого дихання. Також при великих опіках може постраждати функція легень — розвивається набряк легень, синдром дихальної недостатності. Тому всіх постраждалих від пожеж у закритих приміщеннях повинен оглянути лікар, навіть якщо зовні все здається нормальним.

НАБРЯК. У відповідь на опік організм направляє рідину до пошкодженої ділянки — виникає набряк. При поверхневих опіках це локальний набряк, який спадає за кілька днів.
Однак важкі опіки можуть спричинити значне скупчення рідини в тканинах. Якщо обпечена кінцівка сильно набрякає, тиск усередині тканин зростає і може здавити судини — це називається синдромом здавлення (компартмент-синдром), небезпечний розвитком некрозу. Не знімайте тугі кільця чи браслети з набряклих кінцівок — краще, щоб це зробив лікар, аби не пошкодити тканини.

ГІПОТЕРМІЯ. Шкіра допомагає регулювати температуру тіла. При значних опіках цей механізм порушується, і людина швидко втрачає тепло. Переохолодження (гіпотермія) є частим ускладненням обширних опіків, особливо під час аварій або пожеж у холодну пору року.
У стаціонарі тяжких опікових хворих зазвичай розміщують у теплих палатах, постійно контролюють температуру тіла.

ІНФЕКЦІЯ РАНИ. Шкіра є природним бар’єром від мікроорганізмів, але при опіку цей захист зруйновано. Мікроби легко проникають у пошкоджені тканини, тому опікові рани схильні до нагноєння. Інфекція проявляється почервонінням навколо рани, набряком, посиленням болю, можуть з’являтися гнійні виділення (жовтувата або зелена рідина) та неприємний запах. Загальні симптоми — підвищення температури, лихоманка, слабкість.
Місцеву інфекцію лікують очищенням рани та антибіотиками; якщо ж інфекція потрапляє в кров, може розвинутися сепсис — тяжке, загрозливе для життя ускладнення.
При підозрі на інфікування рани негайно зверніться до лікаря.

ПОРУШЕННЯ РОБОТИ ОРГАНІВ. Якщо опік дуже великий (понад 20–30% поверхні тіла), страждає весь організм. Через масивне пошкодження тканин може розвинутися гостра ниркова недостатність — продукти розпаду забивають ниркові канальці. Страждає також печінка, яка відповідає за знешкодження токсинів. У відповідь на важку травму можуть виникати стресові виразки шлунка та порушення роботи кишечника.
При важких опіках пацієнтів ретельно обстежують і підтримують роботу всіх життєво важливих органів.

РУБЦІ ТА КОНТРАКТУРИ. До ускладнень періоду відновлення належить утворення рубців. Чим глибший опік, тим більша ймовірність, що на його місці замість нормальної шкіри сформується рубцева тканина. Рубці можуть стягувати шкіру, обмежуючи рухливість суглобів (так звані контрактури), і потребують тривалого додаткового лікування — фізіотерапії або пластичної хірургії.

 

Лікування та відновлення після опіків
 

Лікування опіків I ступеня

Легкі опіки I ступеня у більшості випадків можна лікувати вдома. Вони загоюються протягом кількох днів і рідко залишають після себе сліди. Для швидшого загоєння важливо підтримувати чистоту ураженої ділянки, берегти шкіру від травмування та інфекцій.
Термін загоєння опіку I ступеня зазвичай становить 5–10 днів. За цей час пошкоджений шар шкіри злущується, відкриваючи під собою здорову нову шкіру.

Лікування опіків II ступеня

Опіки II ступеня (особливо якщо площа перевищує 7 см або є численні пухирі) потребують огляду лікаря. Медичний фахівець може акуратно очистити опік (видалити відшаровану шкіру, забруднення) та накласти стерильну пов’язку з маззю-антибіотиком — наприклад, зі срібловмісним кремом (сульфадіазин срібла) або іншим препаратом за результатами огляду. Пов’язки потрібно регулярно змінювати у стерильних умовах. Якщо пухирі великі, лікар може обережно їх відкрити й обробити рану. Також важливо забезпечити знеболення — за потреби призначають знеболювальні або навіть короткочасні наркотичні анальгетики під час перев’язок. При відсутності протипоказань проводять щеплення від правця, якщо з моменту попереднього минуло понад 5–10 років, адже відкриті рани підвищують ризик зараження.

Під час самостійного лікування обов’язково зверніться до лікаря (травматолога, хірурга або сімейного), якщо:

• Опік не загоюється протягом 1–2 тижнів або виглядає гірше з часом.
  Наприклад, почервоніння посилюється, рана не підсихає, з’являються нові пухирі.
• Біль не проходить або дуже сильний, непропорційний вигляду рани. Якщо навіть після прийому знеболювального біль залишається інтенсивним.
• З’являються ознаки інфекції: підвищилась температура тіла, з рани виділяється гній або каламутна рідина, посилився біль або набряк, почервоніння поширюється на здорову шкіру.
  Такі ознаки часто виникають на 3–5 день після опіку. Інфікований опік потребує призначення антибіотиків і професійної обробки.
• Опік першого ступеня, але дуже великий (понад 7–8 см у діаметрі) або розташований на суглобі (коліно, лікоть), обличчі чи кисті.
• Ви не робили щеплення від правця понад 5 років, а опік глибокий або забруднений. Лікар перевірить вашу вакцинацію і, за потреби, введе анатоксин (ревакцинацію від правця слід робити кожні 10 років).

Звернення до лікаря не означає обов’язкову госпіталізацію — навпаки, своєчасна амбулаторна допомога (перев’язки, призначення мазей, антибіотиків) часто дозволяє уникнути серйозних ускладнень і лікуватися вдома. Не вагайтеся проконсультуватися з медиком, якщо сумніваєтеся в оцінці опіку чи стані потерпілого.
Опіки II ступеня загоюються зазвичай за 2–3 тижні, але при ослабленому імунітеті або нестачі білка, цинку, вітамінів A і C процес може затягнутися до 6 тижнів і більше.
Нова шкіра спочатку має рожевий або червонуватий колір і підвищену чутливість; з часом пігментація вирівнюється. Рубці при неглибоких дермальних опіках мінімальні й з часом майже непомітні.
Після загоєння шкіру слід захищати від сонця протягом 6–12 місяців — вона довго залишається чутливою до ультрафіолету і може потемніти.

Лікування важких опіків III–IV ступеня

Важкі опіки III–IV ступеня лікуються ЛИШЕ в умовах стаціонару, часто — у спеціалізованих опікових відділеннях. Лікування таких станів є комплексним і може тривати довго. Основні напрями:

• Хірургічна обробка ран. Лікарі видаляють обвуглені та нежиттєздатні тканини (некректомія), щоб зменшити ризик інфекції та стимулювати загоєння рани.
• Протишокова терапія. Пацієнту внутрішньовенно вводять значні об’єми стерильних розчинів (інфузії) для відновлення втраченої рідини та підтримки роботи серця і нирок. Контролюють артеріальний тиск, пульс, діурез (роботу нирок).
• Інфузії крові та плазми. При глибоких опіках можливі опікові кровотечі; пацієнту можуть переливати компоненти крові чи плазму для підтримання об’єму циркуляції та білкового складу крові.
• Антибіотикотерапія. Для профілактики та лікування інфекцій призначають антибіотики широкого спектра, часто внутрішньовенно. При наявності ознак сепсису проводять інтенсивну протиінфекційну терапію в умовах реанімації.
• Закриття опікових ран і хірургічні втручання. Великі опіки самостійно загоюються дуже повільно й залишають грубі рубці. Тому після очищення ран хірурги часто виконують операції з закриття дефектів шкіри. Найпоширеніший метод — шкірна пластика (пересадка шкіри). У пацієнта беруть тонкий шар здорової шкіри з іншої ділянки тіла (або використовують донорську/штучну шкіру) і накладають на обпечену поверхню. Пересаджена шкіра приживається та значно прискорює загоєння великих ран. За потреби проводять і інші операції — наприклад, ампутацію нежиттєздатних сегментів (при електроопіках), пластику рубців, відновлення функцій кінцівок.
• Догляд за ранами та перев’язки. Опікові рани потребують тривалого догляду. Використовуються спеціальні атравматичні покриття, які забезпечують вологе середовище для загоєння та антимікробний захист. Часто застосовують сучасні ранові покриття із сріблом, гідрогелеві, піноподібні та інші перев’язувальні матеріали. Регулярні перев’язки виконуються у стерильних умовах, іноді під знеболенням. Мета — захистити рану від мікробів, підтримувати оптимальну вологість і температуру для регенерації тканин.
• Фізіотерапія та реабілітація. Після загоєння ран пацієнтам із глибокими опіками часто необхідна фізіотерапія та лікувальна фізкультура для відновлення рухливості суглобів і сили м’язів. Рубці можуть обмежувати рух, тому спеціальні вправи та розтяжка допомагають зберегти функціональність уражених кінцівок. Також застосовуються методи компресійної терапії (еластичні бинти, одяг), щоб мінімізувати утворення рубців.
• Психологічна підтримка. Важка опікова травма — це стрес не лише для тіла, а й для психіки. Пацієнтам може знадобитися допомога психолога або психотерапевта для подолання пережитого, лікування тривожності, депресії чи посттравматичного стресового розладу.

Профілактика опіків

До 90% опіків можна запобігти, якщо дотримуватись простих правил безпеки. Нижче наведено основні рекомендації, які допоможуть знизити ризик опіків у повсякденному житті:

Бережіть дітей від опіків. З раннього віку пояснюйте дітям, що не можна гратися з вогнем, сірниками чи розетками. Тримайте малюків подалі від плити, праски, каміна. Не дозволяйте дітям самостійно користуватися гарячою водою. Ніколи не залишайте маленьких дітей без нагляду на кухні або у ванній кімнаті.

Уникайте ошпарювання (опіків окропом). Не залишайте чашки з гарячим чаєм або тарілки з супом на краю столу — дитина чи домашня тварина можуть їх перекинути. Використовуйте кухлі з кришками для гарячих напоїв, якщо пересуваєтесь по дому. Перед купанням дитини обов’язково перевіряйте температуру води ліктем.
 

Встановіть бойлер або водонагрівач на безпечну температуру — не вище 40 °C, щоб уникнути випадкових опіків від гарячої води з крана.

Готуйте їжу безпечно. За можливості користуйтеся дальніми конфорками плити. Поверніть ручки каструль і сковорідок назад — до стіни, щоб дитина не могла схопити їх, а ви — випадково не зачепили. Користуйтеся кухонними рукавицями або прихватками, не беріть гарячий посуд голими руками. Перевіряйте, щоб плита й духовка були вимкнені після приготування. Не носіть надто вільний одяг із довгими рукавами під час готування — він може зайнятися від відкритого вогню або гарячої поверхні.

Обережно поводьтеся з легкозаймистими речовинами. Зберігайте бензин, розчинники та інші горючі рідини у герметичних ємностях, подалі від джерел вогню.
 

Не паліть у ліжку або поблизу кисневих балонів. Встановіть у домі й регулярно перевіряйте справність димових сповіщувачів, а також тримайте на кухні вогнегасник — це допоможе вчасно помітити пожежу й загасити полум’я.
 

Обережно користуйтеся електроприладами. Не перевантажуйте розетки великою кількістю пристроїв, використовуйте справні подовжувачі. Закривайте розетки спеціальними заглушками, якщо в домі є маленькі діти. Тримайте електроприлади подалі від води — не користуйтеся феном поруч із наповненою ванною. Якщо помітите пошкоджену проводку (оголені дроти) — негайно замініть або ізолюйте її, адже це часта причина електроопіків.

Обережно використовуйте хімічні речовини. Кислоти, луги, засоби для прочищення труб, автомобільні акумулятори — усе це може спричинити тяжкі хімічні опіки. Зберігайте хімію в недоступних для дітей місцях, у заводській тарі з етикетками. Працюючи з хімікатами, надягайте захисні рукавички та окуляри; у разі потрапляння речовини на шкіру — негайно промийте її великою кількістю води.

Захищайтеся від сонця. Сонячні опіки не лише болючі, а й підвищують ризик розвитку раку шкіри. У сонячну погоду користуйтеся сонцезахисним кремом із SPF 30–50 (для дітей або чутливої шкіри — не менше 50) і поновлюйте його кожні 2 години та після купання. Носіть легкий світлий одяг, капелюх і сонцезахисні окуляри. Уникайте прямого сонця в години пікової активності (з 11:00 до 16:00).
 

Домашня аптечка першої допомоги при опіках

Оскільки більшість опіків трапляються раптово — на кухні, у ванній, на дачі чи просто на сонці, важливо не лише знати, як визначити ступінь опіку та надати першу допомогу, але й мати під рукою необхідні засоби. Правильно укомплектована домашня аптечка може значно полегшити догляд при легких опіках і забезпечити базову допомогу до приїзду лікаря у більш серйозних випадках.
Що варто завжди мати:

• Джерело чистої прохолодної води або фізрозчин. Знадобиться для негайного охолодження обпеченого місця.
• Стерильні, не прилипаючі до рани пов’язки, наприклад, стерильні марлеві серветки або спеціальні атравматичні неткані пов’язки. Вони потрібні, щоб накрити опік і захистити рану від забруднення, не пошкоджуючи шкіру.
• Гідрогелева пов’язка для опіків. Спеціальні охолоджувальні гелеві пов’язки зменшують біль і запалення.
• Протиопіковий засіб — наприклад, Пантенол або Спасатель для поверхневих опіків, також добре мати гель алое вера.
• Знеболювальні препарати — ібупрофен або парацетамол для зняття болю та запалення.
• Рулон пластикової харчової плівки — для тимчасового накриття великих опікових поверхонь, якщо немає пов’язки потрібного розміру.
• Пластир у котушці — для фіксації стерильних пов’язок.
• Антисептик — для обробки рук того, хто надає допомогу.
• Ножиці — для розрізання одягу або пов’язки.
• Пінцет — для видалення з рани бруду або дрібних уламків.
• Одноразові рукавички, кілька пар — стерильні використовуються при обробці рани, нестерильні — при видаленні хімічних речовин з одягу потерпілого або подібних маніпуляціях.

 

Але головне — пам’ятати, що запобігти опіку завжди легше, ніж лікувати його наслідки. Дотримання елементарних правил безпеки, особливо в побуті та при поводженні з вогнем, водою, електрикою й хімікатами — надійний спосіб захистити себе й близьких. Якщо опік все ж стався — своєчасна, спокійна та грамотна перша допомога може запобігти ускладненням і прискорити загоєння.

Інформація у статті має загальноосвітній характер і не замінює медичних рекомендацій. Медичні знання швидко оновлюються відповідно до нових наукових досліджень.