Периферичний венозний катетер: встановлення та догляд

Як поставити венозний катетер 

Встановлення периферичного венозного катетера (ПВК) вимагає від медичного персоналу точності, уваги до деталей і знання анатомії вен.
 

Як обирають вену

Вибір вени для встановлення ПВК залежить від стану судин, цілей інфузії та зручності для пацієнта. Найчастіше використовують вени верхніх кінцівок, оскільки це безпечніше, зручніше для догляду і дозволяє знизити ризик ускладнень, таких як тромбоз або флебіт.

Бажано встановлювати катетер у неактивну руку пацієнта (наприклад, у ліву для правші), щоб зменшити ймовірність зміщення катетера під час щоденної активності. Починають з найбільш дистальних ділянок — з вен на тильному боці кисті й передпліччя. У разі необхідності подальших спроб канюляції використовують більш проксимальні вени.
Ідеальними вважаються прямі, м’які та добре пальповані вени без розгалужень, оскільки венозні клапани зазвичай розташовані ближче до точок розгалуження. Під час огляду і пальпації вена має бути еластичною і не пульсувати (пульсація свідчить про артерію). 

Найчастіше для встановлення ПВК використовують базилікальну, цефалічну і серединну ліктьову вени в ділянці ліктьового згину, а також дорсальні п’ясткові вени на кисті та вени передпліччя.
Більш великі вени обирають, якщо потрібно швидко ввести великі об’єми рідини.
У новонароджених і немовлят при неможливості катетеризації кінцівок допускається встановлення ПВК у вени шкіри голови — лобні, потиличні, скроневі або за вухом.
Вени нижніх кінцівок (дорсальне венозне сплетення стопи, велика і мала підшкірні вени) у дорослих не використовуються рутинно через підвищений ризик тромбофлебіту й емболії, але можуть застосовуватись у дітей.

Слід уникати вен з ознаками запалення, тромбозу або тих, що вже катетеризувалися нещодавно. Не використовують і ті ділянки, де є опіки, набряки, шкірні інфекції, а також кінцівки після мастектомії або з артеріовенозною фістулою. Важливо також не встановлювати катетер над суглобами, оскільки згинання руки може порушити прохідність. Не слід використовувати ділянки з порушеною чутливістю або де пацієнт не зможе вчасно відчути дискомфорт при розвитку ускладнень.
 

Як ставити катетер. Інструкція для встановлення периферичного внутрішньовенного катетера

• Підготовати пацієнта і обрати вену. Після обробки рук антисептиком та підготовки необхідних для встановлення матеріалів пацієнту пропонують лягти або зручно сісти. Медик оглядає руки, обираючи відповідну вену. Щоб вона краще візуалізувалась, накладається м’який джгут вище ліктя, і пацієнта просять стискати і розтискати кулак. За потреби використовують теплий компрес або спеціальні пристрої для пошуку вен.
• Обробити шкіру. Обране місце для катетеризації ретельно протирають спиртовою серветкою, і тільки після висихання розчину починають саму установку.
• Ввести катетер, видалити голку. Голка з катетером вводиться під невеликим кутом, зазвичай 10–30 градусів. Щойно в камері з’являється кров — це сигнал, що вена досягнута. Потім пластиковий катетер просувається вперед, а голка видаляється.
• Промити і зафіксувати систему. До катетера під’єднують шприц з фізіологічним розчином і промивають його. Ділянку ретельно фіксують пластирем для катетера. Якщо до катетера приєднують трубку, її також промивають фізіологічним розчином разом із катетером, після чого додатково закріплюють лейкопластиром, щоб уникнути випадкового висмикування. На пов’язці обов’язково вказують дату і час встановлення. 

   

Коли не можна ставити периферичний внутрішньовенний катетер?

Абсолютних заборон на встановлення периферичного катетера немає, але існують стани, за яких варто обрати інше місце або метод.
Наприклад, не слід встановлювати катетер у ділянці запалення, опіку або рани. Також не використовують вену, якщо кінцівка набрякла, раніше зазнала операції з видалення лімфатичних вузлів, є фістула для гемодіалізу або тромбоз. У таких випадках можуть бути обрані інші ділянки тіла або альтернативні методи — включаючи ультразвукову навігацію або встановлення центрального катетера.
 

Поширені помилки при встановленні периферичного катетера

Навіть така рутинна процедура, як встановлення внутрішньовенного катетера, може супроводжуватися помилками, особливо якщо вона виконується поспіхом або без дотримання техніки безпеки. Ось основні з них: 

• Неправильний вибір вени. Використання склерозованих, запалених або зігнутих вен підвищує ризик флебіту, тромбозу або неможливості просунути катетер. 
• Катетер вводять занадто близько до суглоба (наприклад, у ліктьову ямку), де його легко зігнути під час руху руки. Це не лише болісно для пацієнта, але й може швидко вивести катетер з ладу.
• Переплутана анатомія. Потрапляння в артерію (замість вени) трапляється при недостатньо ретельній пальпації. Артерія пульсує і щільніша на дотик — це ключовий момент.
• Надмірне натягнення джгута. Сильний джгут може спотворити анатомію вен, спричинити їх здавлення і ускладнити прокол.
• Занадто різке або глибоке введення голки. Може призвести до проколу задньої стінки вени, екстравазації розчину або гематоми.
• Повторне введення голки в уже встановлений катетер. Це суворо заборонено: може призвести до відсічення кінчика катетера і потрапляння його в кровотік (катетерна емболія). 
• Встановлення катетера в ділянку венозного клапана або надто близько до нього. Таке розташування може призвести до порушення інфузії, флебіту, закупорки катетера та інших ускладнень. Щоб уникнути цієї помилки, слід обирати прямі, нерозгалужені ділянки вени, розташовувати катетер подалі від можливих клапанів — ідеально на 1–2 см дистальніше від них.
• Погана фіксація. Ненадійна пов’язка або незакріплена трубка можуть спричинити випадкове зміщення катетера, біль і потребу в перевстановленні.
• Ігнорування правил асептики. Необроблена шкіра, недотримання чистоти або повторне доторкання до місця ін’єкції підвищують ризик інфекції.

Ознаки неправильного встановлення периферичного венозного катетера

Навіть за дотримання техніки можливі помилки, які важливо вчасно розпізнати. Ось ключові ознаки, що свідчать про неправильне встановлення катетера і можуть вимагати негайного коригування або видалення:

Якщо спостерігається один або кілька з цих симптомів — катетер необхідно видалити і обрати нове місце встановлення, дотримуючись стерильності й уважного анатомічного орієнтування.

 

Як доглядати за периферичним внутрішньовенним катетером 

Основними завданнями пацієнта є акуратність і уважність при дотриманні рекомендацій, щоб уникнути інфікування, закупорки, зміщення або випадіння пристрою.

• Тримайте катетер і шкіру навколо нього завжди чистими, сухими й закритими пов’язкою
  Волога або забруднена шкіра під пов’язкою — ідеальне середовище для проникнення бактерій у вену, які можуть спричинити запалення (флебіт) або інфекцію. Пов’язка завжди повинна бути сухою і чистою. Якщо помітили вологу, кров, виділення або вона відклеїлась — одразу повідомте медсестру про необхідність заміни.
• Завжди мийте руки з милом і використовуйте антисептик перед будь-яким контактом з катетером
• Слідкуйте, щоб пов’язка щільно прилягала до шкіри, при її відклеюванні або зміщенні бактерії можуть потрапити в катетер. Якщо пов’язка ослабла, закріпіть її зверху чистим пластиром і зверніться до медсестри для повної заміни.
• Не торкайтесь канюлі та катетера без потреби. Будь-яке зайве доторкання може занести інфекцію або випадково змістити катетер.
• Не знімайте пов’язку самостійно. Самостійне зняття порушує стерильність, а при самостійному закріпленні нового пластиру катетер може зміститись або випасти.
• Не від’єднуйте крапельницю і не намагайтеся щось вводити в катетер самостійно. Без спеціальних навичок можна занести інфекцію або випадково ввести повітря у вену.
• Не піднімайте важке рукою, в яку встановлено катетер. Навіть невелика вага може спричинити зміщення катетера, розрив вени або запалення.
• Не мочіть пов’язку під час миття рук і гігієнічних процедур. 
  Для прийому душу використовуйте спеціальний медичний чохол або поліетиленовий пакет, щільно зафіксований пластиром по краях. Після душу одразу огляньте пов’язку.
  Занурювати руку у воду — у ванні, басейні або водоймі — категорично заборонено.
• Регулярно оглядайте місце встановлення катетера, перевіряйте, чи немає почервоніння, набряку, болю, виділень або ущільнення шкіри навколо катетера, а також зміни положення катетера. При найменших змінах — одразу зверніться до лікаря.
• Не наносіть на шкіру біля катетера жодні креми, мазі або спиртові розчини — це може пошкодити пристрій і спричинити алергічну реакцію.
• Катетер необхідно регулярно промивати для запобігання закупорці та тромбам. Це виконує медсестра у встановлені строки. Якщо промивання стало ускладненим — одразу повідомте про це спеціаліста.
   

Як промивати внутрішньовенний катетер (периферичний)

Промивання необхідне для того, щоб очистити просвіт катетера від залишків ліків, запобігти утворенню тромбів і переконатися в його прохідності. Навіть якщо катетер не використовується щодня, він усе одно потребує регулярного догляду. У більшості випадків його промивають після кожного використання, а при відсутності — не рідше ніж 1 раз на добу. Деякі протоколи допускають промивання раз на 72 години, але лише за призначенням лікаря і за належного контролю.
Перед промиванням медичний персонал візуально оглядає місце встановлення катетера, щоб переконатися у відсутності набряку, почервоніння, ущільнення, болю та виділень.

Чим промивають катетер: фізіологічний і/або гепариновий розчин.

Як часто треба промивати катетер: після кожного використання але не рідше одного разу на добу.

 

1. Крок 1. Гігієна рук і підготовка
   Спочатку проводиться ретельна гігієна рук з милом або антисептиком. Надягають стерильні рукавички або обробляються оглядові. Готують фізіологічний і/або гепариновий розчин, а при використанні багаторазового флакону — обробляють його кришку. Розчин набирають у стерильний шприц в об’ємі, рекомендованому лікарем.
2. Крок 2. Підготовка шприца
   Після набору рідини зі шприца видаляють повітря: шприц тримають вертикально, легкими рухами виганяють бульбашки вгору і акуратно видавлюють повітря до появи краплі розчину на наконечнику. Шприц накривають ковпачком до використання.
3. Крок 3. Обробка ін’єкційного порту
   Ін’єкційний порт ретельно обробляється спиртовою серветкою або антисептиком. Розчин має повністю висохнути до початку промивання для збереження стерильності.
4. Крок 4. Промивання катетера
   Шприц приєднується до порту катетера. Якщо конструкцією передбачений затискач — він відкривається. Розчин вводиться повільно, плавно, без тиску. При найменшому опорі промивання припиняється, оскільки це може свідчити про закупорку або наявність тромба. Якщо призначено лікарем, після промивання фізіологічним розчином додатково вводиться гепариновий розчин.
5. Крок 5. Завершення процедури
   Перед тим як розчин у шприці закінчиться, затискач (якщо є) закривається — це перекриває зворотний ток крові. Шприц від’єднується, порт повторно обробляється спиртовою серветкою. Використані матеріали утилізуються в контейнер для медичних відходів. Після завершення процедури знімаються рукавички і обробляються руки.

Серед поширених помилок — надто швидке введення розчину, порушення стерильності, спроба прочистити катетер із зусиллям, а також використання непридатного об’єму розчину. Крім того, небезпечно промивати катетер, якщо в місці введення з’явились почервоніння, набряк або біль — у такому разі процедуру слід негайно припинити і звернутись до лікаря.

 

Що робити при проблемах з катетером❓

Бувають ситуації, коли катетер може зміститися або навіть частково вийти з вени. Головне — не панікувати і не намагатися вставити його назад. Якщо катетер змістився, акуратно притисніть місце стерильною серветкою, зупиніть кровотечу та накладіть пластир. Після цього зверніться по медичну допомогу. Навіть якщо кровотечі немає, будь-яка підозра на зміщення потребує огляду.
Якщо пов’язка відклеїлася або ослабла, не змінюйте її самостійно. Тимчасово зафіксуйте її медичним лейкопластиром і зверніться до найближчої клініки.

До числа критичних ситуацій, які потребують негайного медичного втручання, належать:

• кровотеча з місця встановлення;
• температура тіла вище 38 °C;
• болючість, набряк або почервоніння;
• ознаки гнійного запалення.
   

Біль у вені при встановленому катетері — що це означає і що робити

Біль в області встановленого внутрішньовенного катетера — серйозний симптом, який не можна ігнорувати. Незначний дискомфорт під час пункції або короткочасні відчуття при введенні розчинів можуть бути допустимими, однак стійкий або наростаючий біль потребує обов’язкової оцінки медичним спеціалістом. Це може вказувати на початок запального процесу, механічне подразнення вени або інші ускладнення. Важливо розрізняти, коли біль — очікувана реакція, а коли вона є ознакою проблеми, що потребує медичного втручання.

Одна з частих причин — поверхневий тромбофлебіт. Це запалення стінки вени з утворенням тромба, найчастіше виникає внаслідок механічного подразнення судини катетером або через введені медикаменти. Особливо до цього ускладнення схильні вени на руках, куди найчастіше встановлюють периферичні катетери. Симптоми включають болючість уздовж ходу вени, почервоніння шкіри, відчуття ущільнення під шкірою, можливе підвищення температури шкіри в зоні запалення. Навіть за зовнішньої «незначущості» симптомів цей стан може спричиняти значний дискомфорт.

Що ще може спричиняти біль? Іноді причиною стає неправильно встановлений катетер, механічне пошкодження вени при введенні, або рідкий, але можливий перегин катетера всередині судини. Нарешті, не слід виключати ризик інфекції, особливо якщо спостерігається почервоніння, набряк, виділення з місця встановлення або загальне нездужання.
Якщо біль зберігається понад добу, посилюється або супроводжується іншими симптомами (почервоніння, набряк, ущільнення, підвищення температури), необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря. Не слід намагатися вводити розчини через катетер «через силу» або самостійно виймати його.
У деяких випадках лікар приймає рішення видалити катетер, щоб не погіршити стан.
За підтвердженого тромбофлебіту призначається симптоматична терапія: місцеві теплі компреси, нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, ібупрофен), а при необхідності — антибіотики або антикоагулянти. Іноді призначають компресійні рукави або панчохи, особливо якщо уражена рука або нога.
Профілактика таких ситуацій полягає у регулярному контролі стану катетера, своєчасній його заміні, обережності при введенні препаратів і правильній техніці встановлення. Медперсонал навчений розпізнавати перші ознаки ускладнень, але й пацієнтам важливо знати: біль — це не норма. Вона потребує уваги і, можливо, дій.
У більшості випадків, за своєчасного реагування, запалення вдається купірувати без наслідків. Але за несвоєчасного звернення, воно може перерости у більш серйозне ускладнення — тромбоз глибоких вен або інфекцію м’яких тканин. Тому головна порада проста: якщо катетер у вені почав боліти — не чекайте, зверніться по медичну допомогу.

Чим небезпечне порушення правил введення препаратів через катетер?

Порушення правил введення лікарських препаратів через катетер може бути небезпечним з кількох причин:

1. Інфекційні ускладнення. Недотримання асептики під час введення може призвести до інфікування катетера та розвитку катетер-асоційованого сепсису. Місцеве зараження у місці встановлення катетера (флебіт, абсцес, гнійні ускладнення).
2. Тромботичні ускладнення. Неправильна техніка введення або недостатнє промивання катетера може спричинити утворення тромбу всередині катетера або вені, що ускладнює введення препаратів і може призвести до тромбоемболії.
3. Механічні ускладнення. Пошкодження судини чи катетера, екстравазація (попадання препарату під шкіру), що може викликати сильний біль, некроз тканин (особливо при введенні подразнюючих або цитотоксичних препаратів).
4. Фармакологічні ризики. Якщо не перевіряти сумісність ліків, можливе утворення осаду, кристалів або емболів, що небезпечно для життя. Занадто швидке введення може спричинити шок, колапс, аритмії чи інші гострі реакції.
5. Емболія. Недбале поводження з катетером може призвести до потрапляння повітря у кровоносне русло або введення надмірної дози препарату.

Тому дотримання техніки асептики, правил промивання катетера, перевірки сумісності препаратів і швидкості інфузії – критично важливе для безпеки пацієнта.

Скільки часу може стояти катетер у вені?

Периферичний венозний катетер (ПВК) призначений для короткострокового використання — його строк служби зазвичай не перевищує 72–96 годин.
Відповідно до рекомендацій CDC (Centers for Disease Control and Prevention — Центри з контролю та профілактики захворювань США — авторитетне державне агентство у сфері охорони здоров’я, яке розробляє науково обґрунтовані настанови, стандарти та протоколи щодо профілактики інфекцій, ведення пацієнтів, боротьби з епідеміями та інших питань громадського здоров’я. Ці рекомендації широко використовуються і за межами США, зокрема в міжнародній медичній практиці), катетер не потрібно міняти частіше, але його слід одразу видалити, щойно він перестає бути необхідним або з’являються ознаки ускладнень.

Як правильно видалити периферичний внутрішньовенний катетер: покрокова процедура

Перед початком процедури проводять гігієну рук і надягають рукавички. Заздалегідь готують необхідні матеріали: стерильну марлю, лейкопластир або фіксуючу пов’язку, антисептик, ємність для утилізації гострих предметів.

Алгоритм видалення внутрішньовенного периферичного катетера

1. Оцініть місце введення катетера — чи немає ознак запалення, набряку, інфільтрації, болючості або кровотечі.
2. Обережно зніміть фіксуючий пластир, намагаючись не тягнути за сам катетер.
3. Стабілізуючи руку пацієнта, м’яко й плавно витягніть катетер одним рухом, уздовж вени. Це важливо для запобігання травмуванню судини.
4. Одразу притисніть місце введення стерильною марлевою серветкою. Тримайте щонайменше 2–3 хвилини або довше, якщо пацієнт приймає антикоагулянти або має порушення згортання крові.
5. Після зупинки кровотечі закріпіть суху пов’язку чистим лейкопластиром.
6. Огляньте катетер візуально, щоб упевнитися, що він повністю вилучений (кінчик не обламаний).
7. Утилізуйте катетер та матеріали згідно з протоколами: шприци — в контейнер для гострих предметів, інші витратні матеріали — в контейнер для інфекційних відходів.

Протягом наступних годин необхідно спостерігати за місцем введення: якщо з’являються почервоніння, біль, набряк або виділення — це може бути ознакою флебіту або інфекції, потрібна консультація лікаря.



Інформація у статті має ознайомчий характер і не замінює медичних рекомендацій. Медична інформація швидко змінюється відповідно до наукових досліджень.

Хочете отримати відповіді на практичні запитання щодо внутрішньовенних катетерів?
Перейдіть до нашої статті «Внутрішньовенні катетери: короткі відповіді на головні питання», де ми зібрали найпоширеніші ситуації з реального життя пацієнтів — що робити, якщо катетер болить, як доглядати за ним, коли можна митися, і багато іншого.