Центральний венозний катетер: встановлення та догляд

Як встановлюють внутрішньовенний катетер?

Центральний венозний катетер (ЦВК) — це свого роду «магістраль» у венозній системі пацієнта. Він необхідний, коли стандартного периферичного доступу недостатньо: при інфузії агресивних препаратів, неможливості «взяти вену», гемодинамічному моніторингу, діалізі, множинних несумісних вливаннях, тривалій терапії. Процедура встановлення потребує точності, знання анатомії та розуміння, коли і як обирати конкретний доступ.

Куди встановлюють центральний в/в катетер: вибір вени, методи введення

Центральний венозний доступ може бути організований через кілька анатомічних зон:

• внутрішню яремну вену,
• підключичну вену,
• стегнову вену.

Вибір вени залежить від стану пацієнта, наявності супутніх пристроїв (наприклад, трахеостоми, шийного коміра), ризику інфікування та тромбозу, а також переваг і досвіду лікаря. Так, при екстреній необхідності швидко отримати доступ у пацієнтів у стані шоку, як правило, надають перевагу стегновій вені, яка легко пальпується й доступна. У планових умовах частіше обирають внутрішню яремну — особливо справа, де венозний шлях до серця коротший і пряміший.
Центральні катетери (лінії) встановлюються за допомогою двох методів:

• за анатомічними орієнтирами — місце проколу та напрямок голки визначають за зовнішніми та пальпованими анатомічними зонами тіла пацієнта (кістковими виступами, ямками, м’язовими чи сухожильними утвореннями, пульсацією артерій тощо) без використання засобів візуалізації, таких як УЗД або флюороскопія;
• під контролем УЗД — дає змогу бачити судину в режимі реального часу, підвищує ймовірність успішного встановлення з першої спроби й зменшує кількість ускладнень.

Встановлення центрального венозного катетера в підключичну вену за методом Сельдінгера

Метод Сельдінгера — це метод введення катетерів у судини або порожнини під контролем направляючого провідника (струни).

Місце встановлення катереру: Катетер вводиться в середню третину ключиці, де вена проходить під кісткою в безпосередній близькості до верхівки легені та підключичної артерії. Це робить процедуру технічно складною, особливо без використання ультразвуку. Підключична вена обирається, коли потрібен тривалий доступ із низьким ризиком інфекцій.

Етапи встановлення катерера:

1. Катетеризація починається з вибору відповідної вени та пункції її тонкою голкою. Коли з’являється венозна кров, це підтверджує потрапляння в судину.
2. Через голку в просвіт вени обережно вводять гнучкий провідник (струну). Потім голку обережно витягують, залишаючи провідник у вені. Далі по провіднику просувають дилататор, щоб розширити канал, і прибирають його.
3. Після цього катетер надягають на провідник і вводять у вену на необхідну глибину. Під час процедури обов’язково контролюють гемодинаміку пацієнта та насичення крові киснем.
4. Провідник витягують, катетер залишають у вені та фіксують на шкірі за допомогою швів або спеціальних наклейок.
5. Наприкінці катетер промивають фізіологічним розчином, перевіряючи його прохідність, підключають до інфузійної системи або закривають заглушками, накладають стерильну пов’язку.

Під час встановлення важливо постійно контролювати провідник, уникаючи його втрати в кровотоці.
Підключичний доступ часто виконується без УЗД (УЗД дозволяє бачити саму судину), оскільки розташування вени під кісткою робить її погано видимою. Використання УЗ-контролю необхідне при складній анатомії або нестабільному стані пацієнта.
Після встановлення ЦВК обов’язково проводиться рентгенографія грудної клітки — не лише для підтвердження положення катетера у верхній порожнистій вені, а й для виключення пневмотораксу, який можливий через близькість легені.


Встановлення ЦВК під рентген-контролем (дозволяє бачити не саму судину, а просування металевого провідника і катетера) підвищує ймовірність успішного проведення процедури з першої спроби та знижує ризик ускладнень.

Відновлення після процедури встановлення центрального в/в катетера

Після встановлення центрального венозного катетера можливі біль, невеликий набряк або синці в зоні введення — це нормальна реакція організму, яка зазвичай минає протягом тижня. За потреби лікар може призначити знеболювальні препарати. Після кількох годин спостереження у стаціонарі пацієнт, як правило, повертається додому та має забезпечити собі спокійний відпочинок до кінця дня.
Наступного дня можна повернутися до звичної діяльності, уникаючи при цьому фізичних навантажень і підняття важкого — такі обмеження важливо дотримуватися щонайменше один-два тижні.

Догляд за катетером (ЦВК)

Встановлений центральний венозний катерер потребує підвищеної уваги: він проходить по великих венах і безпосередньо пов'язаний із центральним кровотоком, тому навіть незначне забруднення може призвести до серйозних ускладнень. Правильний догляд допомагає уникнути інфікування, закупорки, випадкового зміщення та інших проблем.

1. Дотримання гігієни. ЦВК вимагає суворої гігієни. Перед кожним дотиком до катетера необхідно ретельно вимити руки з милом або обробити антисептиком, особливо якщо промивається порт або змінюється пов'язка. Усі маніпуляції бажано проводити в стерильних умовах. Категорично забороняється торкатися катетера без потреби.
2. Уникнення потрапляння вологи на встановлений катетер. Важливо не допускати потрапляння вологи на місце виходу катетера. Під час приймання душу ЦВК щільно накривають водонепроникною плівкою або спеціальним захисним чохлом, краї якого фіксуються лейкопластиром. Купання у ванні, басейні чи відкритих водоймах суворо заборонено.
3. Підтримання чистоти й сухості пов'язки катетера. Пов'язка на місці встановлення має залишатися чистою, сухою та щільно прилягати. Її змінюють 1 раз на тиждень, а також терміново — при намоканні, забрудненні, відшаруванні або появі будь-яких ознак запалення під нею.
4. Контроль за натягом і перегинами катетера. Не менш важливо уникати натягу або перегинів катетера. Він має бути зафіксований лейкопластиром або спеціальною пов'язкою. Різкі рухи, незручний одяг, підняття важких предметів, контакт із домашніми тваринами можуть призвести до його зміщення або навіть випадкового видалення.
5. Промивання катетера. Навіть якщо катетер не використовується щодня, він потребує регулярного промивання фізіологічним розчином, а за потреби — з додаванням гепарину. Це дозволяє зберегти прохідність катетера та запобігти утворенню тромбів.

Як промити центральний внутрішньовенний катетер?

Підготовка
Перед промиванням ретельно вимийте руки з милом. Підготуйте чисту рівну поверхню (наприклад, стіл), приберіть із неї все зайве, обмежте доступ дітей і тварин. Розкладіть усі необхідні матеріали (шприци з фізіологічним розчином та/або гепарином, спиртові серветки) у порядку використання, перевірте терміни придатності розчинів і шприців. Руки мають бути чистими, після повторного дотику до меблів або одягу їх потрібно знову вимити.

Очищення катетера
Продезінфікуйте ін'єкційний ковпачок катетера антисептичною серветкою, ретельно протріть верхню і бічні частини протягом щонайменше 10–15 секунд. Дочекайтеся повного висихання (приблизно 30 секунд). Після обробки ковпачок не можна нічим торкатися.

Промивання
Зніміть захист зі шприца, випустіть повітря. Приєднайте шприц до катетера, зафіксуйте, трохи відтягніть поршень назад для перевірки зворотного току крові. Якщо з’являється кров — все гаразд, якщо ні — припиніть і зверніться до лікаря. Повільно введіть розчин у катетер без зусиль: поршень має рухатися легко. При опорі не натискайте — зупиніться та перевірте положення затискача. Повторіть для кожного просвіту катетера, використовуючи окремий шприц. Після промивання затисніть трубку (якщо це передбачено). За потреби повторіть увесь процес для гепарину.
Після промивання ковпачок катетера знову обробляється антисептиком і перекривається затискачем.

Завершення
Усі використані шприци помістіть у контейнер для гострих предметів або щільну пластикову пляшку з кришкою. Інше сміття викиньте в пакет і утилізуйте як звичайні відходи. Після завершення процедури знову ретельно вимийте руки.

Промивання має виконуватись до і після кожного використання катетера або кожні 12 годин, якщо він встановлений, але не використовується. Під час промивання важливо уникати ривків, натискань при опорі й будь-яких спроб «прочистити» катетер, якщо розчин не проходить. Це може бути небезпечно та має вирішуватись лише лікарем.

Що робити при проблемах із катетером

Зміщення, подовження або випадіння катетера — це ситуації, що потребують негайного звернення до клініки, оскільки катетер міг вийти з вени. Не намагайтеся самостійно вставити катетер назад. Достатньо прикласти стерильну серветку до місця виходу, злегка притиснути та зафіксувати пластиром — і якомога швидше звернутися за кваліфікованою медичною допомогою.
У разі ослаблення пов'язки, особливо якщо вона забруднена або намокла, не варто змінювати її самостійно без навичок. До візиту до лікаря можна акуратно закріпити її медичним пластиром.
Негайно зверніться до лікаря за наявності таких симптомів:

• Підвищення температури понад 38 °C
• Почервоніння, ущільнення або біль у місці встановлення
• Набряк руки, плеча або шиї на стороні катетера
• Гнійні або кров’янисті виділення з-під пов’язки
• Кровотеча з місця встановлення
• Печіння, пульсація або сильний дискомфорт у зоні катетера
• Зміна положення катетера — зміщення, подовження або випадіння
• Витікання в місці введення катетера
• Кашель, хрипи, задишка, прискорене або нерегулярне серцебиття
• М’язова скутость або утруднення рухів
• Булькаючі звуки, що виходять із катетера
• Проблеми з промиванням катетера
• Катетер випав, зламався, тріснув, протікає або має інші пошкодження

Це потенційні ознаки утворення тромбу навколо катетера: необхідно якомога раніше провести обстеження, щоб запобігти фатальним ускладненням.

Протипоказання до встановлення ❌

Попри те, що встановлення ЦВК часто життєво необхідне, у низці випадків його проведення потрібно відкласти або перенести на інше місце. Прямими протипоказаннями є:

• активне інфекційне ураження шкіри в передбачуваній зоні встановлення;
• виражені анатомічні деформації (наприклад, після травм або операцій);
• відоме пошкодження судин на ділянці планованого доступу.

Інші фактори, такі як виражена коагулопатія, ожиріння з втратою анатомічних орієнтирів, сплутаність свідомості й неможливість співпраці з пацієнтом, а також наявність імплантів, потребують особливої обережності, але не виключають повністю можливість встановлення.

Помилки встановлення

Більшість ускладнень виникає або через неправильний вибір точки доступу, або через порушення покрокової техніки.
Серед найпоширеніших помилок — випадкова пункція артерії, розвиток пневмотораксу, неправильне положення катетера, пошкодження провідника та потрапляння катетера у венозний клапан, що може призвести до його блокування або нестабільної роботи.
Одним із тривожних ознак є утруднення аспірації крові або порушений потік інфузії — особливо це стосується дистального порту. У таких випадках важлива своєчасна перевірка: за допомогою УЗД або рентгена, і за потреби — заміна або повторне встановлення катетера.

 

Інформація в цій статті має загальноосвітній характер і не замінює медичних рекомендацій. Медична інформація швидко змінюється відповідно до наукових розробок.


Хочете отримати відповіді на практичні запитання щодо внутрішньовенних катетерів?
Перейдіть до нашої статті «Внутрішньовенні катетери: короткі відповіді на головні питання», де ми зібрали найпоширеніші ситуації з реального життя пацієнтів — що робити, якщо катетер болить, як доглядати за ним, коли можна митися, і багато іншого. Це зручно, стисло й корисно.