Внутрішньовенні катетери: призначення, види, розміри та колірне кодування

Внутрішньовенні катетери — це інструмент безпечного та зручного доступу до венозної системи пацієнта. Їх використовують у стаціонарах для введення ліків, розчинів, компонентів крові та забору аналізів без повторних уколів. Катетери незамінні як при екстреній допомозі та важких захворюваннях, так і при тривалій терапії, зокрема вдома. Ця стаття допоможе вам розібратися, навіщо потрібен катетер, як він працює та як забезпечити його безпечне використання в клініці та побуті.

Внутрішньовенний катетер: призначення

Внутрішньовенний (в/в) катетер — це медичний пристрій у вигляді тонкої, гнучкої пластикової трубки, частина якої вводиться у вену, а частина залишається над шкірою, забезпечуючи швидкий і стабільний доступ до кровоносної системи. Катетер дозволяє багаторазово вводити ліки, розчини або компоненти крові без порушення цілісності шкіри, минаючи шлунково-кишковий тракт та інші бар’єри абсорбції, і забезпечує прискорений терапевтичний ефект — швидкий початок дії препаратів, точність дозування.
Катетеризація (встановлення катетера) здійснюється за допомогою спеціальної порожнистої голки, яка видаляється одразу після просування катетера у вену. У судині залишається лише м’яка трубка, яка мінімально травмує тканини й забезпечує комфорт пацієнту.
Зовнішня частина внутрішньовенного катетера слугує точкою підключення для інфузійних систем, введення медикаментів або забору крові. Вона фіксується на шкірі прозорою стерильною пов’язкою для запобігання випадковому випадінню та зменшення ризику інфікування.

Внутрішньовенні катетери застосовують:

• для інфузійної терапії: введення рідин, електролітів, знеболювальних, протизапальних і протимікробних препаратів;
• при парентеральному (обхідному) харчуванні, коли організм не може отримувати поживні речовини природним шляхом;
• для проведення хіміотерапії;
• в умовах реанімації та під час хірургічних втручань;
• для переливання крові, плазми, тромбоцитарної маси та інших компонентів крові;
• для регулярного або екстреного забору крові на аналізи;
• для введення рентгеноконтрастних речовин під час КТ, МРТ чи ядерної візуалізації;
• для точного та постійного моніторингу артеріального тиску;
• в екстреній медицині — при шоках, сильному зневодненні, сепсисі, опіках та інших станах, що потребують невідкладної медикаментозної корекції.

Причини та переваги використання внутрішньовенного катетера

Застосування внутрішньовенного катетера робить лікування ефективнішим і безпечнішим, менш болісним, має багато клінічних та практичних переваг як для медперсоналу, так і для пацієнта. Ось основні з них:

1. Швидкий і стабільний доступ до венозної системи. Катетер дозволяє багаторазово вводити препарати, рідини або кров без повторних ін'єкцій. Це особливо важливо при інтенсивній терапії, у невідкладних ситуаціях або під час тривалого лікування.
2. Підвищений комфорт для пацієнта. Відсутність постійних уколів значно знижує больові відчуття, тривожність і ризик ушкодження вен, особливо у пацієнтів із важким венозним доступом (наприклад, у дітей, онкохворих чи літніх людей).
3. Економія часу та ресурсів. Катетеризація зменшує час, необхідний для кожного введення ліків або забору крові. Це полегшує роботу персоналу та робить лікування більш організованим.
4. Можливість безперервної або програмованої терапії. Катетери дозволяють підключати інфузомати та крапельниці для постійного чи дозованого введення ліків, включно з антибіотиками, хіміопрепаратами та анестетиками.
5. Зниження ризику інфікування за умови правильного догляду. Правильно встановлений та обслуговуваний катетер знижує ймовірність ускладнень у порівнянні з частими ін’єкціями, кожна з яких — потенційний вхід для інфекції.
6. Універсальність застосування. В/в катетери використовують у терапії, хірургії, реанімації, онкології, педіатрії, гематології, а також удома — за умови дотримання всіх правил гігієни й догляду.

Види внутрішньовенних катетерів

Внутрішньовенні катетери бувають кількох типів. У медичній практиці найчастіше використовують центральні венозні катетери (ЦВК) і периферичні венозні катетери (ПВК). Вони відрізняються за довжиною, місцем встановлення, функціональністю та тривалістю використання.

Периферичні венозні катетери (ПВК)

Периферичний венозний катетер — це коротка тонка одноканальна гнучка трубка, яка тимчасово вводиться у поверхневу вену, зазвичай на тильній стороні кисті, передпліччі або в ліктьовому згині. ПВК підходить для введення більшості рідин, медикаментів, крапельниць при зневодненні, а також для коротких курсів інфузій або окремих ін'єкцій. У разі потреби може використовуватись для переливання крові чи забору аналізів.
Термін використання ПВК обмежений — зазвичай від кількох годин до 3–4 діб, залежно від стану пацієнта та мети лікування.
ПВК — найчастіше використовуваний тип внутришньовенного доступу: в умовах стаціонару його встановлюють приблизно 80% пацієнтів. Залежно від країни, його ще називають периферичною венозною лінією, канюлею або катетером.

Периферичний венозний катетер постачається як заздалегідь зібраний пристрій: гнучка трубка (катетер) попередньо насаджена на порожнисту скошену голку (мандрен), заточену з високою точністю. На протилежному кінці голки зазвичай розміщується прозора камера для візуального контролю "зворотного току" крові — вона дозволяє побачити, коли кров починає надходити у голку, що підтверджує правильне розташування катетера у судині.

Після успішного введення голку видаляють, а в судині залишається лише м’яка трубка та зовнішній шкірний конектор катетера з універсальним конусним з’єднанням Люера. До цього з’єднання можна приєднувати різні медичні пристрої:

• адаптер для забору крові (флеботомії);
• безголковий ін’єкційний клапан;
• інфузійну систему для внутрішньовенного введення розчинів тощо.

Периферична венозна канюля може бути оснащена додатковим ін’єкційним портом із захисною кришкою. Через нього можна вводити інші препарати паралельно з основною інфузією.
Периферичні катетери випускаються з "крильцями" або без них — залежно від тривалості інфузії та потреб фіксації.
Катетер із захисною голкою — це нове покоління периферичних катетерів, оснащених механізмом захисту, який автоматично або вручну закриває голку одразу після вилучення. Призначення — захист пацієнтів і медперсоналу від випадкових уколів. Такі катетери значно зменшують ризик інфікування та травм під час роботи з ними.
Нижче наведена таблиця видів периферичних катетерів

Периферичні катетери мають обмеження: вони не підходять для агресивних препаратів, які можуть пошкодити вену, і вимагають частішої заміни. При тривалому використанні зростає ризик флебіту, закупорки та інфільтрації. Тому при необхідності тривалого лікування понад 5–7 днів часто розглядається встановлення центрального катетера.
 

Центральні венозні катетери (ЦВК)

Центральний венозний катетер — це тонка, гнучка медична трубка, призначена для тривалого і стабільного доступу до центрального кровотоку. Катетер вводиться через одну з великих вен (найчастіше внутрішню яремну, підключичну або стегнову) і просувається до нижньої третини верхньої порожнистої вени або устя правого передсердя.
ЦВК забезпечує швидке і точне введення ліків, розчинів, компонентів крові, дозволяє проводити парентеральне харчування, хіміотерапію, одночасне введення кількох препаратів, моніторинг центрального венозного тиску та частий забір крові.
Катетер застосовують у реанімації, онкології, інтенсивній терапії та в інших випадках, коли потрібна регулярна або безперервна інфузія. Такий катетер незамінний для пацієнтів із пошкодженими, важкодоступними або «втомленими» венами, а також для тривалої терапії — від кількох тижнів до місяців.

Центральні катетери бувають одноканальні, дво-, три- та багатоканальні.
Внутрішні канали катетера, по яких надходить рідина, називаються просвітами або люменами. Кожен просвіт — це окремий канал від зовнішнього порту до внутрішнього кінця катетера. Ці канали не з’єднані між собою, що дозволяє безпечно вводити різні препарати одночасно, знижуючи ризик перехресного контамінації та терапевтичних помилок.
Кількість просвітів залежить від поставлених завдань.

Центральний венозний катетер (ЦВК) постачається у вигляді готового до використання стерильного одноразового набору, призначеного для встановлення в умовах медичного закладу. Зазвичай до нього входять: сам катетер, голка для пункції (інтрод’юсер), провідник (переважно J‑подібний), дилататор (розширювач підшкірного каналу), затискачі, фіксатори та ін’єкційні клапани або ковпачки. У деяких комплектаціях можуть бути також шприц, скальпель, ЕКГ-кабель (для позиціонування за допомогою ЕКГ) та додаткові аксесуари.

Окрім стандартних центральних венозних катетерів, доступ до центральних вен може бути забезпечений за допомогою

• PICC‑катетери – вводяться через вени руки і забезпечують центральний доступ при середній тривалості лікування,
• тунельованих катетерів – проводяться у вену під шкірою і придатні для довготривалого застосування,
• імплантованих портів (Port‑a‑Cath) – повністю розташовані під шкірою, зручні при періодичній терапії протягом кількох років, знижують ризик інфекцій.

Вибір конкретного пристрою залежить від тривалості терапії, ризику ускладнень, стану пацієнта та цілей лікування.

Порівняння центрального та периферійного венозного катетерів

Центральні та периферійні венозні катетери виконують загальну функцію – забезпечують доступ до венозної системи для введення препаратів, рідин, переливання крові або забору аналізів. Втім, вони відрізняються місцем встановлення, тривалістю використання, обсягом можливої терапії та рівнем складності догляду. Нижче наведена таблиця, яка допомагає зрозуміти їхні відмінності та показання до застосування кожного.

Матеріали виготовлення катетерів та їх вплив на властивості

Матеріал виготовлення внутрішньовенного катетера значно впливає на термін перебування катетера у вені, безпеку процедури, ризик ускладнень і комфорт пацієнта.
Сучасні внутрішньовенні катетери виготовляються з кількох видів синтетичних полімерів. Найбільш поширеними є тефлон (FEP і PTFE), поліуретан і віалон. Кожен матеріал має свої особливості, переваги та обмеження.
Тефлонові катетери широко використовуються завдяки своїй гладкій поверхні та низькому коефіцієнту тертя — це полегшує прокол вени та робить процедуру менш болісною. Різновид FEP (фторетиленпропілен) забезпечує легке ковзання катетера, але має недостатню стійкість до згинання і може зламатися у вені. Інший тип — PTFE (політетрафторетилен) — більш гнучкий і рідше ламається, при цьому також має хорошу прохідність і простоту встановлення.
Поліуретанові катетери мають високу еластичність, при контакті з тілом стають ще м’якшими, адаптуючись до рухів тканин і судин. Це знижує механічне подразнення та ризик запалення вени (флебіту), особливо при тривалому використанні. Саме поліуретан вважається найбільш безпечним і фізіологічним матеріалом для внутрішньовенного доступу: більшість сучасних ліній виготовляються саме з нього, він менш тромбогенний, ніж застарілий полівінілхлорид.
Український виробник Каммед використовує рентгеноконтрастний поліуретан для виготовлення центральних внутрішньовенних катетерів.
Віалон — це спеціальний тип поліуретану, розроблений для медичних цілей. Він має покращену біосумісність і стійкість до дії крові та медикаментів. Віалонові катетери дуже надійні: вони можуть безпечно залишатися у вені до 8 діб, тоді як стандартні ПВК, як правило, замінюються через 72–96 годин.
 

Розміри та кольорове кодування периферичних внутрішньовенних катетерів

Периферичні внутрішньовенні катетери відрізняються за діаметром і довжиною, і ці параметри безпосередньо впливають на швидкість введення розчинів, вибір вени та клінічне призначення. Щоб пришвидшити розпізнавання розмірів і зменшити ризик помилок, для всіх катетерів використовується стандартне кольорове маркування, де кожному калібру відповідає певний колір.
Калібр вимірюється в одиницях G (gauge) — чим менше число, тим більший діаметр катетера. Катетер з більшим просвітом забезпечує вищу швидкість потоку й дозволяє вводити рідини швидше, що критично при невідкладних станах, крововтраті чи шоці. Тонші катетери, навпаки, використовуються для терапії в дітей, літніх людей або пацієнтів із чутливими венами.
Довжина катетера також може варіюватися, зазвичай від 25 до 45 мм. Коротші катетери забезпечують більшу швидкість потоку, тоді як довші — стабільніше фіксуються в глибоко розташованих венах.

Кольорове кодування спрощує вибір катетера без необхідності вивчати маркування. Система кольорового кодування уніфікована в більшості країн і використовується незалежно від виробника.
Найбільш часто використовувані розміри внесені в таблицю: «Кольорове кодування периферичних внутрішньовенних катетерів»

Розміри та кольорове маркування центральних внутрішньовенних катетерів

Центральні венозні катетери (ЦВК) відрізняються за розміром, кількістю просвітів (каналів) і системою маркування. Ці параметри визначають можливості пристрою та його призначення — від тривалої інфузійної терапії до інтенсивної терапії з необхідністю багатоканального доступу.
Розмір ЦВК вимірюється у френчах (Fr), де 1 Fr відповідає 0,33 мм зовнішнього діаметра катетера. Внутрішній діаметр безпосередньо залежить від кількості просвітів — чим їх більше, тим менший діаметр кожного. Наприклад, одно- та двопросвітні катетери можуть мати розмір від 4 до 8,5 Fr, а три- та чотирипросвітні — до 12–14 Fr.
Довжина центральної лінії варіюється залежно від анатомічної області встановлення: для яремної та підключичної вен зазвичай обирають катетери довжиною 15–20 см, а для стегнової — до 45 см.
Кожен просвіт оснащений окремим ін’єкційним портом з кольоровим маркуванням. Хоча міжнародного стандарту щодо кольорів для ЦВК не існує, виробники, зокрема Medline, Teleflex, Becton Dickinson та інші, дотримуються наступної логіки:

Виробники (наприклад, B. Braun, Arrow, Каммед) використовують власну внутрішню кольорову систему, яка може відрізнятися залежно від бренду.
Кольорове маркування та написи на катетері або упаковці допомагають медичному персоналу швидко зрозуміти призначення конкретного каналу. При цьому важливо пам’ятати: чим більший діаметр і менша довжина катетера, тим вища швидкість можливої інфузії. Саме тому вибір моделі ЦВК повинен точно відповідати клінічному завданню та стану пацієнта.

Хочете отримати відповіді на практичні запитання щодо внутрішньовенних катетерів?
Перейдіть до нашої статті «Внутрішньовенні катетери: короткі відповіді на головні питання», де ми зібрали найпоширеніші ситуації з реального життя пацієнтів — що робити, якщо катетер болить, як доглядати за ним, коли можна митися, і багато іншого. Це зручно, стисло й корисно.


 

Інформація у статті має загальноосвітній характер і не замінює медичних рекомендацій. Медична інформація швидко змінюється відповідно до наукових розробок.